Дорогі друзі ,хочу подякувати щиро вам за те ,що ви розділили з нами цей біль ,втрату прекрасної,світлої,щирої людини..всі хто були поруч ,та ті які молилися та тужили разом з нами я дякую вам..друзі я знаю як вас було багато коли ми проводжали мого коханого чоловіка в останню путь..в очі не могла вам дивитись..адже очей від коханого не могла відірвати..низький уклін..схиляю голову..моєму серцю немає покою..нікому у світі не бажаю пережити цю біль..її не можливо виміряти..
Хочу вас щиро попросити заради пам'яті мого чоловіка помолитися за його дитя ,яке під моїм серцем..малюк тужить за татом і хоче жити...
Люди цінуйте кожну прожиту мить...біда ходить так близько..нехай вас оберігає Бог...робіть щасливими одне одного..адже ви не знаєте ,можливо будь який вчинок може бути крайнім у вашому житті..
Ви знаєте,люди вік живуть і щастя не пізнають..з моїм коханим ми знайомі два роки і я сміливо можу сказати що ми пізнали щастя..нехай моє з чоловіком сімейне життя було чотири місяці ,нехай воно таке коротке..але це самі солодкі роки мого життя проведені разом з ним..але саме найпрекрасніше ,що сталося з нами ,це коли ми побралися..поєднали наші серця назавжди...ти ж знаєш коханий навіки твоя..сьогодні ми в останнє цілувалися і це найсолодший поцілунок за все моє життя..цей цілунок назавжди залишиться на моїх губах..а моє волосся все ще так пахне тобою коханий..найкращий аромат у світі..він не хотів від нас іти..але віддав своє життя за нас..щоб нарешті настав мир в нашій Україні..Молю Бога щоб ця війна,яка зруйнувала сотню долей закінчилася..щоб батьки,брати,сестри та діти ніколи не ховали своїх хлопців..
Всім кричу" Я не вдова !Я -кохана дружина героя Камінського Маріса Айдиновича"❤️Герої не Вмирають...
